Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Cветлый стих, пронизанный любовью...да, наши внуки-наша радость, слава Богу за продолжение нашего рода.Благословений, брат! Комментарий автора: спасибо, Дина! я вижу с русским языком у вас получше, нежелеи у некоторых "христиан"
Иван
2010-06-28 07:54:39
Проказник, дьяволенок, чертенок, шалунишка... Ох-ох-ох... Если сеем проклятия, то неужто пожнем благословения?
Проказник от слова проказа. Комментарий автора: Cловарь академии наук; Ожегова: проказник, тот кто проказничает, шалит, озорничает.
Михаил
2010-06-28 08:10:05
проказник - от слова "козни"
тупица! Комментарий автора: Cловарь академии наук; Ожегова: проказник, тот кто проказничает, шалит, озорничает.
Гость
2010-06-28 13:02:45
Большое спасибо за душевный и светлый стих.
Женя Блох
2010-06-28 17:04:29
Да,унекоторых христиан есть утяжеление,
Но стих добрый и это состояние сердца.Рада.
Варвара Скобарка
2010-06-28 21:14:51
Спасибо, Андрей!
Витёк
2010-07-03 00:11:36
Вот закатное солнце садится,
И, как зеркало, стала река.
Слышишь Богу поют трели птицы,
И застыли на миг облака.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
