иное упало между тернием, и выросло терние и заглушило его
Брат говорил в слезах, как будто гвозди бил
Имейте Божий страх, Бог нас приговорил
Подписан приговор. Не будет больше ждать
Да видно ловок вор, все начали зевать
Не вспаханы сердца, лишь тернии растут
Неужто до конца, плода не принесут
Посеяны Слова и дружно проросли
Да видно жернова останутся в пыли
Настало время жать, да колоски пусты
Весь сок смогли забрать колючие кусты
Не вспаханы сердца, лишь тернии растут
Неужто до конца, плода не принесут
Зевоту прекратить сумейте поскорей
И Божий суд вместить пока Он у дверей
Как сон летят года. Проснетесь – страшный суд
Всех тех кто без плода соломой назовут
В сердца вонзите плуг, что б тернии убить
Поверьте без потуг не можно плод родить.
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 7696 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
